Дети Первомайска

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.

Вы здесь » Дети Первомайска » Законы Украины о прививках » Законы Украины

Законы Украины

Страница: 1
Тема закрыта

Сообщений 1 страница 3 из 3

1

  • Автор: Натали
  • Администратор
  • Натали
  • Зарегистрирован: 2 июля, 2010г.
  • Приглашений: 0
  • Сообщений: 180
  • Уважение: [+0/-0]
  • Позитив: [+0/-0]
  • Пол: Женский
  • Возраст: 46 [1978-10-13]
  • Провел на форуме:
    1 день 10 часов
  • Последний визит:
    21 апреля, 2013г. 19:48:15

Об опасности вакцинопрофилактики:

Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”:
Ст.42 Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта.

Наказ №48 МОЗ України від 03.02.2006 „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”. Додаток 1 до Інструкції щодо організації епідеміологічного нагляду за побічною дією імунобіологічних препаратів
Післявакцинальні реакції та ускладнення
А. Коди клінічних проявів післявакцинальних реакцій :
1. Підвищення температури до 390 С.
2. Підвищення температури більше 390 С (сильна загальна).
3. Температура, яка не зареєстрована в медичній документації.
4. Біль, набряк м‘яких тканин > 50 мм, гіперемія у місці введення > 80 мм, інфільтрат > 20 мм (сильна місцева).
5. Лімфоаденопатія.
6. Головний біль.
7. Дратівливість, порушення сну.
8. Висипання неалергічного ґенезу.
9. Анорексія, нудота, біль у животі, диспепсія, діарея.
10. Катаральні явища.
11. Міальгія, артралгія.

В. Коди клінічних проявів післявакцинальних ускладнень:
12. Абсцеси.
13. Анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції.
14. Алергічні реакції (набряк Квінке, висипка типу кропивниці, синдром Стівенса-Джонсона, Лайела).
15. Гіпотензивний-гіпореспонсивний синдром (гостра серцево-судинна недостатність, гіпотонія, зниження тонусу м‘язів, короткочасне порушення або втрата свідомості, судинні порушення в анамнезі).
16. Артрити.
17. Безперервний пронизливий крик (тривалістю від 3 годин і більше).
18. Судоми фебрильні.
19. Судоми афебрильні.
20. Менінгіти/енцефаліти.
21. Анестезія/ парестезія.
22. Гострий в‘ялий параліч.
23. Вакциноасоційований паралітичний поліомієліт.
24. Синдром Гійєна-Барре (полірадікулоневрит).
25. Підгострий склерозувальний паненцефаліт.
26. Паротит, орхіт.
27. Тромбоцитопенія.
28. Підшкірний холодний абсцес.
29. Поверхнева виразка понад 10 мм. Регіональний лімфаденіт(и).
30. Келоїдний рубець.
31. Генералізована БЦЖ-інфекція, остеомієліт, остеїт.

О добровольности медицинского вмешательства:

Цивільний кодекс України:
Ст.281 3. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою.
Ст.284. 3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.
4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”:
Ст.42 Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони ... застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта
Ст.43 Згода інформованого пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта, який не досяг віку 15 років, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб”:
Ст.12 Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою... Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку..., щеплення проводяться за згодою їх батьків. Особам
віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років профілактичні щеплення проводяться за їх згодою та за згодою батьків...

Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину):
Ст.5 Будь-яке втручання у сферу здоров'я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи. Відповідна особа у будь-який час може безперешкодно
відкликати свою згоду.
Ст.6 2. Якщо відповідно до законодавства неповнолітня особа є недієздатною давати свою згоду на втручання, таке втручання може здійснюватися тільки із дозволу її представника.

Об обязательности предоставления информации:

Цивільний кодекс України:
Ст.293 1. Фізична особа має право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту
Ст. 302 1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”:
Ст.6 Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: ... е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
Ст.39 Лікар зобов'язаний пояснити пацієнтові в доступній формі мету запропонованих лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі наявності ризику для життя і здоров'я.

Закон України „Про охорону дитинства”:
Ст.6 держава вживає заходів щодо забезпечення всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і
дітей, інформацією щодо охорони здоров'я

Закон України „Про інформацію”:
Ст.5 Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації, повнота і точність інформації;
Ст.9 Всі громадяни України мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав
Ст.29 Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом безпосереднього її надання заінтересованим громадянам
Ст.30 До конфіденційної інформації не можуть бути віднесені відомості: про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; ...про медичне обслуговування

Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб”:
Ст.12 Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, зобов'язані надати об'єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.
Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років профілактичні щеплення проводяться ...після надання об'єктивної інформації ...

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”:
Ст.4 Громадяни мають право на достовірну і своєчасну інформацію про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.

Конституція України:
Ст.50 Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Закон України „Про захист прав споживачів”:
Ст.4 1. Споживачі під час придбання або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: ... 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію
Ст.6 Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний надати інформацію про цю продукцію.
Ст.15 1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити:... 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, та застереження щодо застосування окремої продукції; 5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів; Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача , виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Международный кодекс медицинской этики: Врач должен быть честен с пациентами

Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини : (Конвенція про права людини та біомедицину)
Ст.5 ...особі заздалегідь надається відповідна інформація про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризики.

Конвенція про права дитини:
Ст.24 2. Держави-учасниці…вживають заходів щодо…е) забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, щодо здоров'я дітей, гігієни, санітарії середовища перебування дитини і запобігання нещасним випадкам

О праве на образование:

Закон України „Про охорону дитинства”:
Ст.19 Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної,
повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти

Конституція України:
Ст.53 Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Закон України „Про загальну середню освіту”:
Ст.2 Основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є: … забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;
Ст.6 1. Громадянам України незалежно від …переконань… або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

Закон України „Про дошкільну освіту”:
Ст.2 Основними завданнями законодавства України про дошкільну освіту є: забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;
Ст.6 Принципами дошкільної освіти є: доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти; рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини;

Закон України „Про освіту”:
Ст.3 Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від … світоглядних переконань…стану здоров'я та інших обставин.
Ст.6 Основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

Рішення Конституційного Суду України вiд 04.03.2004 № 5-рп/2004:
- доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24Конституції України(254к/96-ВР), означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права;

Перший Протокол до Конвенції про захист прав і основних свобод людини:
Ст.2 Нікому не може бути відмовлено в праві на освіту.

Конвенція про права дитини:
Ст.18 3. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми.
Ст.28 1. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: …а) вводять безплатну й обов'язкову початкову освіту.

Загальна декларація прав людини:
Ст.26 1. Кожна людина має право на освіту. Початкова освіта повинна бути обов'язковою.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права:
Ст.13 1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту.
2.а) початкова освіта повинна бути обов'язкова
b) середня освіта повинна бути відкрита і зроблена доступною для всіх шляхом вжиття всіх необхідних заходів

Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти:
Ст.1 1. ... выражение "дискриминация" охватывает всякое различие, исключение, ограничение или предпочтение по признаку ... убеждений ... которое имеет целью или следствием уничтожение или нарушение равенства отношения в области образования, и, в частности:
а. Закрытие для какого-либо лица или группы лиц доступа к образованию любой ступени или типа

О свободе убеждений и защите от дискриминации.

Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”:
Ст.6 Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: ... и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

Конституція України:
Ст.24 Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками …переконань… або іншими ознаками.
Ст.34 Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод:
Ст.10(1) 1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів
Ст.14(1) Здійснення прав і свобод гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою …переконань… або інших обставин.

Протокол N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод:
Ст.1 1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою …переконань… або за іншою ознакою.
2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.

Конвенція про права дитини:
Ст.2 1. Держави учасники... забезпечують усі... права... без якої-небудь дискримінації, незалежно від стану здоров'я... дитини.
2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації ... на підставі ... висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини : (Конвенція про права людини та біомедицину)
Ст.1 Сторони цієї Конвенції захищають гідність і тотожність всіх людей та гарантують кожній особі - без дискримінації - повагу до її недоторканості та інших прав і основних свобод щодо застосування біології та медицини.

Загальна декларація прав людини:
Ст.19 Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права:
Ст.19 2.Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду

Європейська соціальна хартія
Ч.1 11. Кожна людина має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють їй досягти найкращого стану здоров'я.

О врачебной тайне

Цивільний кодекс України:
Ст.286 1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.

Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”:
Ст.40 Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Закон України „Про інформацію”:
Ст.46 Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці

Дополнительно (права человека, общественный контроль и др.)

Цивільний кодекс України:
Ст.293 3. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).
4. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
Ст.302 2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”:
Ст.4 Основними принципами охорони здоров'я в Україні є: дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій;
Ст.6 Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я;
і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;
ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;
й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина.
е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охорони здоров'я.
г) здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров'я;
Ст.24 Органи та заклади охорони здоров'я зобов'язані сприяти реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров'я і проведенні громадської експертизи з цих питань. При органах та закладах охорони здоров'я можуть створюватися громадські консультативні або наглядові ради, які сприятимуть їх діяльності та забезпечуватимуть інформованість населення і громадський контроль в галузі охорони здоров'я.

Конституція України:
Ст.50 Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кодекс України про адміністративні правопорушення:
Ст.156-1 Відмова працівників сфери послуг у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги)- тягнуть за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ст.212-3 Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності- тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України „Про захист прав споживачів”:
Ст.14 1. Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я

Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини : (Конвенція про права людини та біомедицину)
Ст.2 Інтереси та благополуччя окремої людини превалюють над виключними інтересами усього суспільства або науки.
Ст.24 Особа, якій в результаті втручання було неправомірно завдано шкоди, має право на справедливе відшкодування відповідно до вимог та процедур, встановлених законом.

Конвенція про права дитини:
Ст.24 3. Держави-учасниці вживають будь-яких ефективних і необхідних заходів з метою скасування традиційної практики, що негативно впливає на здоров'я дітей.

Декларация о праве и обязанности отдельных лиц, групп и органов общества поощрять и защищать общепризнанные права человека и основные свободы:
Ст.6 Каждый человек, индивидуально и совместно с другими, имеет право:
a) знать, искать, добывать, получать и иметь в своем распоряжении информацию о всех правах человека и основных свободах, включая доступ к информации о том, каким образом обеспечиваются эти права и свободы во внутреннем законодательстве, в судебной или административной системах;
b) свободно публиковать, передавать или распространять среди других мнения, информацию и знания о всех правах человека и основных свободах;
c) изучать, обсуждать, составлять и иметь мнения относительно соблюдения всех прав человека и основных свобод, и привлекать внимание общественности к этим вопросам
Ст.7 Каждый человек имеет право, индивидуально и совместно с другими, развивать и обсуждать новые идеи и принципы, касающиеся прав человека, и добиваться их признания.
Ст.8 1. Каждый человек имеет право, индивидуально и совместно с другими, иметь реальный доступ на недискриминационной основе к участию в управлении своей страной и ведении государственных дел.
2. Это включает, в частности, право, индивидуально и совместно с другими, представлять в правительственные органы и учреждения, а также в организации, занимающиеся ведением государственных дел, критические замечания и предложения относительно улучшения их деятельности и привлекать внимание к любому аспекту их работы, который может затруднять или сдерживать поощрение, защиту и осуществление прав человека и основных свобод.

Європейська соціальна хартія:
Ст.11 2. Забезпечити діяльність консультативно-просвітницьких служб, які сприяли б поліпшенню здоров'я і підвищенню особистої відповідальності за стан здоров'я.

Об обязательности прививок (

Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”:
Ст.10 Громадяни України зобов'язані: б) у передбачених законодавством випадках проходити
профілактичні медичні огляди і робити щеплення;
Ст.43 У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна. Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб”:
Ст.12 Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, охорони державного кордону, Служби безпеки України.
Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Ст.15 Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Працівники дитячих закладів підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам з метою виявлення хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв у порядку, встановленому законодавством.

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”:
Ст.5 Громадяни зобов'язані: брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
Ст.27 Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір вУкраїні є обов'язковими. Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

О пробе Манту (туберкулинодиагностике)

Закон України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз”:
Ст.1 ...туберкулінодіагностика - специфічний діагностичний тест, що проводиться туберкуліном, для своєчасного виявлення інфікованих мікобактеріями туберкульозу та хворих на туберкульоз; інфіковані мікобактеріями туберкульозу - особи, в яких виявлено позитивну імунну реакцію на туберкулін.
Ст.10 Оформлення та прийняття дітей віком до 14 років до навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів здійснюється згідно з вимогами статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"(1645-14). Результати туберкулінодіагностики та інших видів обстеження дітей на туберкульоз наводяться у відповідній довідці закладу охорони здоров'я.
Ст.11 Хіміопрофілактиці туберкульозу підлягають особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу віком до 18 років, у яких вперше в житті виявлено позитивну пробу на туберкулін... Особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу віком понад 18 років, можуть підлягати хіміопрофілактиці туберкульозу за наявності медичних показань.

Порядок проведення обов'язкового профілактичного огляду певних категорій населення на виявлення туберкульозу (затв. постановою Каб. Мін. України від 15 лютого 2006 р. N 143)
1. Обов'язковому профілактичному огляду на виявлення туберкульозу (далі - обов'язковий огляд) підлягають:
- діти та особи віком до 21 року;
- працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також працівники окремих професій виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення;
- особи, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи;
- особи, звільнені з установ кримінально-виконавчої системи;
- особи, які понад один рік зареєстровані в державній службізайнятості як такі, що шукають роботу, та безробітні;
- члени малозабезпечених сімей, які понад один рік отримують державну соціальну допомогу;
- особи, які перебували під медичним (диспансерним) наглядом у протитуберкульозних закладах;
- особи, які перебувають під медичним (диспансерним) наглядом у наркологічному чи психоневрологічному закладі.
2. Обов'язковий огляд осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, проводиться у закладах охорони здоров'я за місцем їх проживання (перебування) та роботи.
3. Особи, звільнені з установ кримінально-виконавчої системи, протягом місяця після прибуття до місця проживання (перебування) направляються на обов'язковий огляд органами внутрішніх справ при взятті на облік.
4. Під час проведення обов'язкового огляду використовуються такі методи досліджень:
- туберкулінодіагностики - дітей віком до 15 років;
- флюорографічного або рентгенологічного обстеження - дітей з 15-річного віку та осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку;
- триразової мікроскопії мазка мокротиння на мікобактерії туберкульозу - осіб, кашель у яких не припиняється протягом трьох і більше тижнів.

0

2

  • Автор: Натали
  • Администратор
  • Натали
  • Зарегистрирован: 2 июля, 2010г.
  • Приглашений: 0
  • Сообщений: 180
  • Уважение: [+0/-0]
  • Позитив: [+0/-0]
  • Пол: Женский
  • Возраст: 46 [1978-10-13]
  • Провел на форуме:
    1 день 10 часов
  • Последний визит:
    21 апреля, 2013г. 19:48:15

Выкладываю выдержки из законодательной базы Украины, собранные юристом Оксаной Коваль:

НАСКОЛЬКО ЗАКОНЕН ОТКАЗ В ПРИЕМЕ НЕПРИВИТЫХ ДЕТЕЙ В ДЕТСКИЙ САД ИЛИ ШКОЛУ?
Нет, не законен.
Ниже приводится законодательная база Украины по состоянию на 16.05.2008 г.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
N 254к/96-ВР, 28.06.1996, Конституція,  Верховна Рада України

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.


КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
N 254к/96-ВР, 28.06.1996, Конституція,  Верховна Рада України


Стаття 53. Кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
( Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 див. в Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/2004 від 04.03.2004 )

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України "держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах" (справа про доступність і безоплатність освіти)
N 5-рп/2004, 04.03.2004, Рішення, Конституційний Cуд України

4. Вирішуючи справу про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України щодо забезпечення державою доступності і безоплатності освіти в державних і комунальних навчальних закладах, Конституційний Суд України виходить з того, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина визнається найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3 Конституції України) .
4.1 Освіта визнається однією з пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства.
Право на освіту - це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних навичок, професійної орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. Освіта - це цілеспрямований процес виховання і навчання з метою набуття встановлених державою освітніх рівнів.
За положеннями статті 53 Конституції України право на освіту гарантовано кожному (частина перша); держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (частина третя). Право на освіту гарантується кожній людині на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України. Визнання права кожної людини на освіту відповідає, зокрема, Загальній декларації прав людини (стаття 26), Міжнародному пакту про економічні, соціальні та культурні права (стаття 13).
Освіта в Україні здійснюється згідно з законами України ("Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту" тощо), іншими нормативно-правовими актами, якими, зокрема, вирішуються питання створення мережі навчальних закладів освіти, їх фінансування, оплати праці та встановлення державних соціальних гарантій і пільг для працівників цих закладів.
4.2 Розглядаючи порушені у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України вважає, що при тлумаченні терміна "доступність" стосовно освіти в державних і комунальних навчальних закладах слід виходити із граматичного визначення слова "доступність" як "доступ для всіх отримати, користуватись, придбати щось", "відповідність силам, здібностям, можливостям кого-небудь".
Системний аналіз положень Конституції України, в яких вживається термін "доступність", дає підстави для висновку, що поняття "доступність освіти" у частині третій статті 53 Конституції України означає створення державою можливостей для реалізації права людини на освіту. При цьому необхідно зазначити, що доступність дошкільної і загальної середньої освіти є гарантією права кожного на здобуття такої освіти, якому кореспондує обов'язок держави забезпечити реалізацію цього права. Доступність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах полягає у створенні державою відповідних умов для їх функціонування і розвитку, за яких особа змогла б реалізувати своє право на здобуття вищої освіти на основі конкурсного відбору, з урахуванням своїх здібностей та інтересів у вільному виборі типу вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності, профілю навчання.
Таким чином, виходячи із змісту поняття "доступність", яке вживається у положеннях Основного Закону України, відповідних законах про освіту, інших нормативно-правових актах, Конституційний Суд України вважає, що доступність освіти за конституційно-правовим смислом необхідно розуміти так, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати це право.
4.3 Аналізуючи положення статей Основного Закону України, де вживається термін "безоплатність", а також виходячи з тлумачення цього терміна в Рішенні Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року N 10-рп/2002 (справа про безоплатну медичну допомогу) Конституційний Суд України дійшов висновку, що "безоплатність" зазначених у положеннях частини третьої статті 53 Конституції України рівнів освіти у державних і комунальних навчальних закладах слід розуміти як можливість здобуття освіти у цих закладах без оплати, тобто без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги, відповідно до державного стандарту в межах тих видів освіти, безоплатність яких визначена у цих положеннях. Забезпечення безоплатності освіти на всіх рівнях є однією з гарантій її доступності.
Безоплатність здобуття громадянами освіти забезпечується фінансуванням навчальних закладів цих форм власності за рахунок державних і місцевих бюджетних асигнувань згідно з визначеними законами та іншими правовими актами нормативами їх фінансового і матеріально-технічного забезпечення, що, однак, не виключає можливості фінансування галузі освіти за рахунок розвитку позабюджетних механізмів залучення додаткових коштів, як це визначено законодавством про освіту.
5. Стосовно порушеного у конституційному поданні питання про застосування положень статті 53 Конституції України, за якими держава має забезпечити доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти, зокрема щодо влаштування дітей у дошкільні навчальні заклади державної і комунальної форм власності, Конституційний Суд України виходить з такого.
Аналіз положень статей Конституції України (статті 51, 52, 53) та прийнятих на їх реалізацію законів України про освіту свідчить, що хоча відповідно до Закону України "Про освіту" прийом дітей у дошкільні навчальні заклади проводиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють (частина друга статті 34), тобто за вибором ними типу дошкільного навчального закладу чи форми навчання, це, проте, не обмежує права дітей на освіту і не ставить здобуття дошкільної освіти в залежність від бажання батьків. Як передбачено частиною першою статті 8 Закону України "Про дошкільну освіту", сім'я зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про дошкільну освіту" та статті 14 Закону України "Про освіту" на органи управління системою дошкільної освіти держава покладає, зокрема, ведення обліку дітей дошкільного віку та контроль за виконанням вимог щодо їх навчання. В Україні функціонує система безперервної освіти, обов'язковою первинною складовою частиною якої є дошкільна освіта. Громадяни мають рівні права на її здобуття у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї (статті 4, 9 Закону України "Про дошкільну освіту") .
Щодо порушеного у конституційному поданні питання про збереження мережі дошкільних навчальних закладів, у тому числі недержавних і некомунальних, за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, то, як вважає Конституційний Суд України, забезпечення доступності та безоплатності дошкільної освіти покладено на державу лише щодо навчальних закладів державної і комунальної форм власності (частина третя статті 53 Конституції України) . Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про дошкільну освіту" держава тільки сприяє розвиткові та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів інших форм власності.
Тому частиною шостою статті 16 зазначеного Закону забороняється безпідставна ліквідація дошкільних навчальних закладів лише державної і комунальної форм власності. Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, у тому числі створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами (несільськогосподарськими підприємствами, організаціями), допускається лише у випадках і в порядку, визначених цим Законом.
Фінансування дошкільної освіти залежить від форми власності дошкільного навчального закладу, обов'язок фінансування якого покладається на власника (засновника). Стосовно дошкільних навчальних закладів інших, ніж державної і комунальної, форм власності рішення про ліквідацію приймається засновником (власником) за погодженням з відповідним органом виконавчої влади з питань освіти.
6. У контексті положень статті 53 Конституції України, які передбачають обов'язковість повної загальної середньої освіти (частина друга), забезпечення доступності і безоплатності повної загальної середньої освіти покладає на державу обов'язок створити умови для безоплатного здобуття такої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (частина третя). На виконання зазначених положень Конституції України обов'язковою основною складовою безперервної освіти визнано загальну середню освіту (частина друга статті 3 Закону України "Про загальну середню освіту") .
Для забезпечення реалізації права кожного на обов'язкову повну загальну середню освіту та створення для цього належних умов держава сформувала систему загальної середньої освіти (стаття 4 Закону України "Про загальну середню освіту").
Нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України згідно з Державним стандартом загальної середньої освіти. Матеріально-технічна база цих закладів фінансується за рахунок коштів їх засновників (власників). Фінансування за визначеними нормативами, зміцнення матеріальної бази державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів передбачають покриття витрат на навчально-виховний процес за рахунок коштів відповідних бюджетів згідно з державними стандартами освіти.
Конституційний Суд України у Рішенні від 21 листопада 2002 року N 18-рп/2002 (справа про безоплатне користування шкільними підручниками), виклавши свою позицію щодо фінансування витрат на забезпечення загальноосвітніх закладів засобами навчання та навчальним обладнанням, зазначив, що обов'язок створити умови для здобуття повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах Конституцією України покладено на державу.
Виходячи з того, що безоплатність і доступність повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах пов'язані з її обов'язковістю, держава повинна фінансувати у повному обсязі процес навчання учнів в межах Державного стандарту загальної середньої освіти.
7. Конституційний Суд України вважає, що положення статті 53 Конституції України про забезпечення державою безоплатності вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах необхідно розглядати у контексті гарантованого Основним Законом України права на освіту та доступу громадян України до її здобуття в цих навчальних закладах на конкурсній основі. За змістом положень цієї статті здобуття вищої освіти не є обов'язковим. У Рішенні Конституційного Суду України від 21 листопада 2002 року N 18-рп/2002 саме з обов'язковістю повної загальної середньої освіти пов'язана її безоплатність.
На виконання положень статті 23 Конституції України, якими гарантується право людини на вільний розвиток своєї особистості, та частини третьої статті 53 Конституції України у законах України про освіту закріплено право на вільний вибір форми здобуття вищої освіти, виду вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності. Реалізація права громадян на безоплатне здобуття вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах здійснюється на конкурсній основі (частина четверта статті 53 Конституції України) .
За Конституцією України (частина друга статті 43) держава створює умови для підготовки кадрів за основними напрямами відповідно до суспільних потреб, на задоволення яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які бюджетні видатки держави (частина друга статті 95). Виходячи з суспільних потреб та розмірів бюджетних призначень, визначених у законі про Державний бюджет України, формується державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому обсяги фінансування вищих державних і комунальних навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів пов'язані передусім з підготовкою такої кількості фахівців з вищою освітою, яка визначається щорічно у державному замовленні.
Проте здобуття освіти в цих закладах не може обмежуватись лише обсягом державного замовлення, фінансовою основою якого є бюджетні кошти. Підготовка фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності може здійснюватися також за рахунок інших джерел фінансування, не заборонених законом, що є додатковим засобом здобуття і забезпечення права на вищу освіту. У законодавстві України визначено, що понад установлений обсяг, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, вищі навчальні заклади можуть здійснювати прийом студентів у межах чисельності, обумовленої ліцензією, з оплатою вартості навчання на договірній основі.
Отже, безоплатність вищої освіти (безоплатність навчання) в державних і комунальних навчальних закладах зобов'язує державу створити відповідні можливості, за яких громадянин України на рівних конкурсних умовах (частина четверта статті 53 Конституції України) може здобути без внесення плати у будь-якій формі вищу освіту в межах обсягу потрібних державі та суспільству фахівців.
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 63, 67, 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України в и р і ш и в:
1. В аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 53 Конституції України "держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах" у контексті частин першої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти так:
- доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права;
- безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України.
Виходячи з положень частин другої, третьої статті 53 Конституції України, за якими повна загальна середня освіта є обов'язковою і безоплатною, витрати на забезпечення навчально-виховного процесу в державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів відповідних бюджетів у повному обсязі.
Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (частина четверта статі 53 Конституції України)  в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення).
2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ


Про охорону дитинства
N 2402-III, 26.04.2001, Закон,  Верховна Рада України

Стаття 19. Право на освіту
Кожна дитина має право на освіту.
Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України.
Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку для виконання вимог щодо навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах.
Учні державних професійно-технічних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави. Порядок повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійно-технічних навчальних закладів безоплатним харчуванням і стипендією встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за винятком тих, які мають вади фізичного та розумового розвитку і не можуть навчатися в загальних навчальних закладах), навчаються в загальноосвітніх школах.
Для дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства, які потребують опіки і стороннього догляду, органи управління освітою, за згодою батьків дітей або осіб, які їх замінюють, забезпечують навчання в загальноосвітніх та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах за відповідними навчальними програмами, у тому числі і в домашніх умовах.
( Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом N 2414-IV від 03.02.2005 )

Діти-інваліди та інваліди з дитинства, які перебувають у реабілітаційних закладах, закладах та установах системи охорони здоров'я, системи праці та соціального захисту населення, мають право на здобуття освіти за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з індивідуальними програмами реабілітації дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства.
( Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом N 2414-IV від 03.02.2005 )

Держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів дітям-інвалідам, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та іншим категоріям дітей, які потребують соціального захисту, за умови наявності у них достатнього рівня підготовки.
Норми навантаження у навчальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та стану здоров'я дітей. Контроль за дотриманням цих норм у порядку, встановленому законодавством, забезпечують органи управління освітою та органи охорони здоров'я.
У порядку, встановленому законодавством, держава забезпечує підтримку та заохочення особливо обдарованих дітей шляхом направлення їх на навчання до провідних вітчизняних та іноземних навчальних закладів і встановлення спеціальних стипендій

Про загальну середню освіту
N 651-XIV, 13.05.1999, Закон,  Верховна Рада України

Стаття 2. Основні завдання законодавства України про загальну середню освіту
Основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є:
забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;

Про загальну середню освіту
N 651-XIV, 13.05.1999, Закон,  Верховна Рада України

Ст. 6    Громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.


Про дошкільну освіту
N 2628-III, 11.07.2001, Закон,  Верховна Рада України

Стаття 2. Основні завдання законодавства України про дошкільну освіту
Основними завданнями законодавства України про дошкільну освіту є:
забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;
забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;
визначення змісту дошкільної освіти;
визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;
визначення прав та обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;
створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.

Про дошкільну освіту
N 2628-III, 11.07.2001, Закон,  Верховна Рада України

Стаття 6. Принципи дошкільної освіти
Принципами дошкільної освіти є:
доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти;
рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини;
єдність розвитку, виховання, навчання і оздоровлення дітей;
єдність виховних впливів сім'ї і дошкільного навчального закладу;
наступність і перспективність між дошкільною та початковою загальною освітою;
світський характер дошкільної освіти;
особистісно-орієнтований підхід до розвитку особистості дитини;
демократизація та гуманізація педагогічного процесу;
відповідність змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дитини дошкільного віку.


Про дошкільну освіту
N 2628-III, 11.07.2001, Закон,  Верховна Рада України

Стаття 9. Здобуття дошкільної освіти
1. Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї.
2. Здобуття дошкільної освіти в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.
3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають дошкільну освіту в порядку, встановленому для громадян України.
4. Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, та на навчальні заклади, де вони утримуються.
5. Дитина може здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють:
у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;
у сім'ї;
за допомогою фізичних осіб з високими моральними якостями, які мають відповідну вищу педагогічну освіту, ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти та фізичний стан здоров'я яких дозволяє виконувати обов'язки педагога.

Про освіту
N 1060-XII, 23.05.1991, Закон, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

Стаття 3. Право громадян України на освіту
1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:
розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;
відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;
різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.
2. Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів навчальних закладів, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.
3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.
4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.

Про освіту
N 1060-XII, 23.05.1991, Закон, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

Стаття 6. Основні принципи освіти
Основними принципами освіти в Україні є:
доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;
незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
науковий, світський характер освіти;
інтеграція з наукою і виробництвом;
взаємозв'язок з освітою інших країн;
гнучкість і прогностичність системи освіти;
єдність і наступність системи освіти;
безперервність і різноманітність освіти;
поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті

Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
N 1, 20.03.1952, Протокол,  Рада Європи

Стаття 2
Право на освіту
Нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до їхніх релігійних і світоглядних переконань.



Конвенція про права дитини
20.11.1989, Конвенція,  Організація Об'єднаних Націй (ООН)

Стаття 28
1. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:
а) вводять безплатну й обов'язкову початкову освіту;
b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;
с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів;
d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей;
е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.
2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що грунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції.
3. Держави-учасниці заохочують і розвивають міжнародне співробітництво з питань, що стосуються освіти, зокрема, з метою сприяння ліквідації невігластва і неписьменності в усьому світі та полегшення доступу до науково-технічних знань і сучасних методів навчання. В цьому зв'язку особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

Загальна декларація прав людини
10.12.1948, Декларація,  Організація Об'єднаних Націй (ООН)

Стаття 26
1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов'язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.
2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об'єднаних Націй по підтриманню миру.
3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей

Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права
16.12.1966, Пакт,  Організація Об'єднаних Націй (ООН)

Стаття 13
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту. Вони погоджуються, що освіта повинна спрямовуватись на повний розвиток людської особи та усвідомлення її гідності і повинна зміцнювати повагу до прав людини і основних свобод. Вони, далі, погоджуються в тому, що освіта повинна дати можливість усім бути корисними учасниками вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма націями і всіма расовими, етнічними та релігійними групами і сприяти роботі Організації Об'єднаних Націй по підтриманню миру.
2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що для повного здійснення цього права:
а) початкова освіта повинна бути обов'язкова і безплатна для всіх;
b) середня освіта в її різних формах, включаючи професійно-технічну середню освіту, повинна бути відкрита і зроблена доступною для всіх шляхом вжиття всіх необхідних заходів і, зокрема, поступового запровадження безплатної освіти;


Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти
14.12.1960, Конвенція,  Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО)

Статья 1
1. В настоящей Конвенции выражение "дискриминация" охватывает всякое различие, исключение, ограничение или предпочтение по признаку расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических или иных убеждений, национального или социального происхождения, экономического положения или рождения, которое имеет целью или следствием уничтожение или нарушение равенства отношения в области образования, и, в частности:
а. Закрытие для какого-либо лица или группы лиц доступа к образованию любой ступени или типа;





КРОМЕ ТОГО, РЯД ЗАКОНОВ ЗАЩИЩАЕТ ГРАЖДАН УКРАИНЫ ОТ ДИСКРИМИНАЦИИ , СВЯЗАННОЙ С УБЕЖДЕНИЯМИ ИЛИ СОСТОЯНИЕМ ЗДОРОВЬЯ:

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
N 254к/96-ВР, 28.06.1996, Конституція,  Верховна Рада України

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Основи законодавства України про охорону здоров'я
N 2801-XII, 19.11.1992, Закон,  Верховна Рада України

Стаття 6. Право на охорону здоров'я
Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;
б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я;
( Пункт "д" частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V від 27.04.2007 )

е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я;
ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
з) можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;
и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;
і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;
ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;
й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;
к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.
( Частину першу статті 6 доповнено пунктом "к" згідно із Законом N 997-V від 27.04.2007 )

Законодавством України може бути визначено й інші права громадян у галузі охорони здоров'я.
Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров'я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.


Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
04.11.1950, Конвенція,  Рада Європи

Стаття 14
Заборона дискримінації
Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Конвенція про права дитини
20.11.1989, Конвенція,  Організація Об'єднаних Націй (ООН)

Стаття 2
1. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.



Конвенція про захист прав та гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину)
04.04.1997, Конвенція,  Рада Європи

Стаття 1
Мета і предмет
Сторони цієї Конвенції захищають гідність і тотожність всіх людей та гарантують кожній особі - без дискримінації - повагу до її недоторканості та інших прав і основних свобод щодо застосування біології та медицини.

Загальна декларація прав людини
10.12.1948, Декларація,  Організація Об'єднаних Націй (ООН)

Стаття 19
Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Європейська соціальна хартія (переглянута) ( ETS N 163 ) (укр/рос)
N ETS N 163, 03.05.1996, Хартія,  Рада Європи

Ч1      11. Кожна людина має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють їй досягти найкращого стану здоров'я, який є можливим.

0

3

  • Автор: Натали
  • Администратор
  • Натали
  • Зарегистрирован: 2 июля, 2010г.
  • Приглашений: 0
  • Сообщений: 180
  • Уважение: [+0/-0]
  • Позитив: [+0/-0]
  • Пол: Женский
  • Возраст: 46 [1978-10-13]
  • Провел на форуме:
    1 день 10 часов
  • Последний визит:
    21 апреля, 2013г. 19:48:15

Евгений Новицкий, социальный работник, правозащитник
Мы оставляем за собой право самостоятельно выбрать из числа поступающих просьб ту, за судебное сопровождение которой возьмёмся.

Все остальные граждане, обратившиеся к нам, получат юридическую консультацию с учётом специфики своей конкретной ситуации и (в отдельном случае по нашему решению) помощь в составлении официальных документов для защиты своих прав.

Юридическая помощь в рамках нашей правозащитной программы является бесплатной для клиентов.

Электронный адрес для связи: overcom@yandex.ru
Мобильный телефон: 066-878-59-19 (юрист Алёна Романова)

Прививки: наше право или наша обязанность?

Человек, выбравший отказ от прививок, принял на себя ответственность за этот свой выбор. Задача юриста - помочь ему защитить свои законные права, исходя из положений украинского законодательства.

Статьёй 12 Закона Украины "О защите населения от инфекционных болезней" (№ 1645-II от 06.04.2000 года) и статьёй 27 Закона Украины "Об обеспечении санитарного и эпидемиологического благополучия населения" определено, что прививки против особо опасных инфекционных заболеваний - дифтерии, коклюша, кори, полиомиелита, столбняка, туберкулеза - являются обязательными (за исключением случаев медицинских противопоказаний) и включаются в Календарь профилактических прививок, утверждённый Приказом МОЗ № 48 от 03.02.2006 "О порядке проведения профилактических прививок в Украине и контроль за качеством и учётом медицинских иммунобиологических препаратов". (Заметом, что в Календарь прививок, являющийся подзаконным актом, включены также прививки от гепатита В, гемофильной инфекции, краснухи и паротита, которые, тем не менее, законодательство не определяет в качестве обязательных).
Статьи 30 Основ законодательства Украины о здравоохранении и статья 12 Закона "О защите населения от инфекционных болезней" называют также обязательными прививки:
а) для представителей отдельных профессий, деятельность которых может привести к заражению их самих и (или) к распространению ими инфекционных болезней;
б) в случае возникновения особо опасной инфекционной болезни или массового распространения опасной инфекционной болезни на тех или иных территориях или объектах.
Однако далее та же 12 статья говорит о праве на отказ от вакцинации:

"Совершеннолетним дееспособным гражданам профилактические прививки проводятся по их согласию после предоставления объективной информации о прививке, следствиях отказа от них и возможных поствакцинальных осложнениях. Лицам, которые не достигли пятнадцатилетнего возраста или признаны в законном порядке недееспособными, профилактические прививки проводятся по согласию их объективно информированных родителей или других законных представителей. Лицам в возрасте от пятнадцати до восемнадцати лет или признанным судом ограниченно дееспособными профилагтические прививки проводятся по их согласию после предоставления объективной информации и по согласию по согласию их объективно информированных родителей или других законных представителей этих лиц. Если лицо и (или) его законные представители отказываются от обязательных профилактических прививок, врач имеет право взять от них соответствующее письменное подтверждение, а в случае отказа дать такое подтверждение - удостоверить это актом в присутствии свидетелей".

Это полностью соответствует статье 284 Гражданского кодекса Украины, согласно которой оказание медицинской помощи может быть осуществлено только с согласия лица (или родителей, опекунов, попечителей, усыновителей). Причём вакцинация - это медицинская помощь (т.е. деятельность, направленная на оздоровление и лечение пациентов), оказываемая пациенту в состоянии, которое на момент её предоставления не угрожает жизни, здоровью или работоспособности лица (за единичными исключениями, названными выше - бешенство, столбняк); поэтому она не подпадает под пункт 5 той же статьи. Само определение данной медпомощи содержит в себе слово "профилактические".
О том же гласят и статьи 42 и 43 Основ законодательства Украины о здравоохранении:

Ст. 42: "...Рискованные методы диагностики, профилактики или лечения признаются допустимыми, если они... применяются с согласия информированного об их возможных вредных последствиях пациента..."
Ст. 43: "Согласие объективно информированного дееспособного пациента необходимо для применения методов диагностики, профилактики и лечения..."

Мы видим, что законодательство постоянно подчёркивает необходимость объективного и полного информирования пациента о проводимой медицинской манипуляции и обо всех составляющих риска (возможных вредных последствиях). Поэтому любой отказ от предоставления медицинским работником такой информации или её неполнота также является основанием для законного отказа от вакцинации.
Можно сослаться и на Конвенцию о правах человека и биомедицине:

Ст. 5: "Любое вмешательство в сферу здоровья может осуществляться только после добровольного и сознательного согласия на него ответственного лица. Ответственное лицо в любое время может беспрепятственно отозвать своё согласие".
Ст. 6 2: "Если в соответствии с законодательством несовершеннолетнее лицо является недееспособным давать своё согласие на вмешательство, такое вмешательство может осуществляться только с позволения его представителя".
Наконец, право гражданина Украины самому решать, делать или не делать прививки себе или лицам, находящимся на его попечении, дополнительно было разьяснено в 2008 году представителями Министерства охраны здоровья Украины. Отмечено, что формулировки относительно ряда прививок - "являются обязательными", "должны быть сделаны" - означают обязанность государства обеспечить их плановое проведение. При этом за самим пациентом (а в случае, если пациент не достиг установленного законодательством возраста - за его родителями или другими законными представителями) предусматривается безусловное право самостоятельно решить вопрос о проведении любых вакцинаций или об отказе от них:

"Первый заместитель министра охраны здоровья, главный государственный санитарный врач Николай Проданчук заявляет, что нынешняя кампания по вакцинации против кори и краснухи в Украине не является принудительной.
По словам Проданчука, обязательность касается лишь государства, которое должно обязательно обеспечить доступ всех граждан к прививке против кори и краснухи, а граждане имеют право добровольно её получить.
Заместитель министра охраны здоровья также опроверг сообщение о том, что при отсутствии прививки молодёжь не будут допускать к прохождению тестов в высшие учебные заведения". - http://rus.newsru.ua/ukraine/16may2008/dobrovilna.html

Обратим внимание на то, что отказ от вакцинации должен быть оформлен в письменном виде. Отказ на имя главы медицинского учреждения, направляющего вас или вашего ребёнка на иммунизацию, составляется в произвольной форме. Его нужно либо лично передать в канцелярию медучреждения, проследив, чтобы ваше обращение зарегистрировали (отметку о регистрации попросите поставить на копии отказа, которая останется у вас), либо отправить по почте с уведомлением о вручении.

При всём вышесказанном существует ещё одно немаловажное обстоятельство, с которым сталкиваются большинство родителей, отказавшихся от вакцинации детей. Речь об отказе принимать в детский сад ребёнка, не прошедшего профилактических прививок в соответствии с утвержденным календарём их проведения. Действительно, такое требование содержится в статье 15 Закона Украины "О защите населения от инфекционных болезней", которая, в частности, гласит:

"Детям, которые не получили профилактических прививок согласно календарю прививок, посещение детских учреждений не разрешается. В случае если профилактические прививки детям проведены с нарушением установленных сроков в связи с медицинскими противопоказаниями, при благополучной эпидемиологической ситуации по решению консилиума соответствующих врачей они могут быть приняты в соответствующее детское учреждение и посещать его".

Однако, несмотря на этот запрет, отказ в приёме ребёнка без прививки в детский сад или школу является незаконным. В данном случае действует норма Конституции Украины (имеющей наивысшую юридическую силу - статья Cool, 53 статья которой устанавливает безусловное право на образование каждого ребёнка. Причём государство обязано обеспечить доступность дошкольного образования, равно как и других образовательных ступеней, что подтверждено решением Конституционного Суда Украины от 4 марта 2004 г. № 5-рп/2004 г.:

"…доступность образования как конституционная гарантия реализации права на образование… означает, что никому не может быть отказано в праве на образование, и государство должно создать возможности для реализации этого права".

Более того, можно привести длинный перечень украинских законов и принятых Украиной норм международного права, безоговорочно подтверждающих данное право. Приведём здесь лишь некоторые.
Общая декларация прав человека, статья 26, часть 1:

"Каждый человек имеет право на образования. Начальное образование должно быть обязательным".

Конвенция о правах ребёнка, статья 29, часть 1:

"Страны-участницы признают право ребёнка на образование, и, с целью постепенного достижения осуществления этого права на основе равных возможностей, они... а) вводят бесплатное и обязательное начальное образование".

Закон Украины "Об образовании" в статье 3 особо оговаривает, что право на образование во всех государственных учебных заведениях не должно зависеть, наряду с другими обстоятельствами, и от состояния здоровья ребёнка. А статья 6 этого Закона гласит:

"Основными принципами образования в Украине являются: доступность для каждого гражданина всех форм и типов образовательных услуг, которые предоставляются государством".

Наконец, Закон Украины "О дошкольном образовании" (статьи 2 и 6) подтверждает это право каждого ребёнка на доступность образовательных услуг в применении к дошкольному образованию.
Детские сады являются именно учебными, образовательными учреждениями, согласно Положению о дошкольном учебном учреждении (утверждено Постановлением Кабинета Министров № 305 от 12 марта 2003 г.):

"…детский сад - для детей возрастом от трёх до шести (семи) лет, где обеспечивается их присмотр, развитие, воспитание и обучение…" (статья 3).

Порядок приёма ребёнка в детский сад, в соответствии с 6 статьёй этого Положения, осуществляется руководителем на протяжении календарного года на основании заявления родителей или лиц, их заменяющих, медицинской справки про состояние здоровья ребёнка, справки участкового врача об эпидемиологическом окружении и свидетельства о рождении. Никаких других документов, справок и условий, в том числе и наличия прививок, законодательство не требует. Медицинская справка о состоянии здоровья - это справка о том, болен ребёнок в данный момент или же здоров. Совершенно очевидно, что отсутствие прививок само по себе не означает болезни ребёнка.
Руководитель детского сада не имеет никаких оснований ссылаться на вышестоящие указания и прочие от него не зависящие обстоятельства: указанная статья 6 возлагает на него как решение о приёме или не приёме ребёнка, так и ответственность перед законом за допущенные нарушения. На практике руководителей обычно устраивает наличие медицинской справки с общей разрешающей формулировкой.
Поэтому вам следует добиваться от поликлиники справки со следующей формулировкой, полностью соответствующей законодательству: "Ребёнок по состоянию здоровья может посещать детский сад". Подайте заявление на имя заведующего поликлиникой об отказе от прививок, как описано выше (копию этого заявления вручите также под расписку заведующей детским садом, медсестре, воспитателю и т.д.).
В случае отказа со стороны руководства поликлиники выдать Вам требуемую справку подавайте жалобу в управление образования, в прокуратуру, местную государственную администрацию, требуя защитить конституционное право вашего ребёнка на образование. На письменное обращение вам обязаны ответить также в письменном виде. Наличие письменного отказа будет являться для вас основанием для защиты своего (и ребёнка) права в суде. Однако часто подачи письменной жалобы бывает достаточно, чтобы ваше законное требование удовлетворили.
Разумеется, к поступлению ребёнка в школу всё это относится ещё с большей очевидностью.
Закон Украины "О всеобщем среднем образовании", статья 18:

"2. Зачисление учащихся в общеобразовательное учебное заведение проводится приказом директора, который издаётся на основе заявления, при наличии медицинской справки установленного образца и соответствующего документа об образовании (кроме учащихся первого класса)".

Сложнее обстоит дело с отправкой ребенка без прививок в санаторий или летний лагерь, поскольку они не имеют статуса учебного заведения.
Поэтому укажем ещё на одно обстоятельство, которое позволяет опротестовать применение требований статьи 15 Закона "О защите населения от инфекционных болезней".
С учётом допустимости пребывания в детских заведениях детей, имеющих медицинские отводы от прививок, отказ в приёме ребёнка, не прошедшего вакцинацию по другим причинам носит дискриминационный характер. Из двух детей, находящихся в равном положении (одинаково рискующие заболеть инфекционной болезнью и стать источником заражения для других) один пользуется правом на пребывание в дошкольном учебном заведении, другого же этого права хотят лишить.
От дискриминации - в том числе, связанной с состоянием здоровья, граждан Украины защищает ряд законов и международных норм. Назовём основные.
Конституция Украины, статья 24:

"Граждане имеют равные конституционные права и свободы и являются равными перед законом. Не может быть привилегий или ограничений…"

Основы законодательства Украины о здравоохранении, статья 6:

"Каждый гражданин Украины имеет право на охрану здоровья, что прдусматривает: …и) правовую защиту от каких-либо незаконных форм дискриминации, связанных с состоянием здоровья…"

Конвенция о правах ребёнка, статья 2:

"1. Страны-участницы... обеспечивают все... права... без какой-либо дискриминации, независимо от состояния здоровья... ребёнка.
2. Страны-участницы осуществлябт все необходимые мероприятия для обеспечения защиты ребёнка от всех форм дискриминации..."

Впрочем, если Ваш ребёнок уже посещает детское учреждение, это не означает, что все волнения по поводу прививок уже позади, Теперь перед вами может стоять вопрос: как уберечь его от принудительной вакцинации? Хотя, как мы уже многократно отмечали, для проведения любых прививок и других медицинских манипуляций требуется согласие его родителей - не следует всецело полагаться на то, что перед проведением вакцинации школьные медработники отправят Вам, как и обязаны сделать, официальный запрос о разрешении на прививку. Поэтому если вы хотите оградить ребёнка от прививочных кампаний, вам нужно позаботиться об этом заранее.
Составьте заявление на имя директора школы и медсестры о том, что Вы против вакцинации Вашего ребенка. Ещё раз напомним: это заявления нужно зарегистрировать в канцелярии и потребовать, чтобы на копии документа, остающейся у вас, была поставлена отметка о получении.
Экземпляр заявления об отказе, подписанный Вами, вложите ребёнку в его школьный дневник, чтобы он мог предъявить его в любой момент, когда в этом возникнет необходимость, и научите его, как правильно поступать, если его вызывают в медицинский кабинет и собираются сделать прививку.

ПРИЛОЖЕНИЯ (образцы заявлений, опыт отказа от прививок) могут быть высланы желающим по электронной почте

http://novitsky.livejournal.com/186216.html

0

Тема закрыта
Страница: 1

Вы здесь » Дети Первомайска » Законы Украины о прививках » Законы Украины

Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно